Тут піде мова про те, як правильно ставитися до роботи. Наступні поради допоможуть вам менше переживати через невдачі на роботі, навчитися відстоювати свої права як працівника, не боятися начальства і знаходити баланс між життям і роботою.
Людину, яка розуміє, що сенсом його праці є його зарплата дуже важко експлуатувати.
Він не буде затримуватися цілий місяць після роботи, забуваючи про сім’ю або особистому житті, коли йому за це не платять. Він не упустить можливості перейти на інше місце роботи з більш вигідними умовами праці, адже він працювати за гроші. Він не буде виконувати масу яка не належить до його полю діяльності роботи, якщо він не отримає за це фінансову компенсацію.
Він буде апелювати до закону, який регламентує трудові відносини в спірних ситуаціях, замість того, щоб мовчки погоджуватися з самими абсурдними вимогами роботодавців.
Тому багато корпорацій прагнуть знаходити співробітників з бажанням працювати «за ідею» і це бажання всіляко заохочують в процесі роботи.
Багато фірм намагаються експлуатувати почуття особистої участі співробітників в діяльності організації. Іноді це виражається в пред’явленні вимог по відношенню працівнику, які виходять за рамки трудового законодавства. Наприклад, це відноситься до систематичних безкоштовним переробкам, прохання вийти працювати на вихідних без компенсації, дорученнями виконувати роботу, яка не входить в зобов’язання співробітника.
Керівництво може мотивувати це «виробничою необхідністю», сезонними піками продажів, складними періодом для фірми, нормами, встановленими в даній організації ( «у нас так прийнято»). Але чому це повинно ставати вашої особистої проблемою?
Уявіть себе в ролі наймача робочої сили. Припустимо, ви найняли робітників, щоб ті зробили ремонт у вашій квартирі. Хіба ви будете просити їх працювати безкоштовно, тільки тому, що у вас така гарна сім’я, якій не терпиться жити в квартирі з новим ремонтом? Чи тому що у вас важкі часи і вам мало платять?
Не треба боятися того, що якщо ви не будете дозволяти вашому роботодавцю порушувати трудове законодавство, то ви зіпсуєте з ним стосунки. «Я б пішов додому в 6 вечора, але раптом до мене тоді погано буде ставитися начальник, тому я посиджу до 9-ти».
Ніхто не поважає боязких і не вміють відстоювати власні права людей. Якщо ви підкоряється будь-якому навіть самому неправомірному вимогу начальства і боїтеся сказати слово проти цього, то ви не викличте ні в кого поваги. Уявіть самі, як би ви ставилися до людини, який завжди з усім погоджується? Поважали б ви його? До нього можна ставитися як до покірному слузі, але його не можна поважати!
Смію вас запевнити, що вас почнуть поважати тільки тоді, коли ви будете проявляти твердість, а не м’якотілість і покірність.
Ваші начальники — це такі ж люди як ви, нехай вони і намагаються напустити на себе важливий вид офісних небожителів, відгородившись від простих смертних стіною субординації. Не потрібно боятися розмови з вашим керівництвом в разі, якщо вас щось не влаштовує.
Припустилися помилки? Через вас фірма прострочила зобов’язання перед клієнтами? Нічого страшного! Буває, всі помиляються.
Ви боїтеся, що вас насварить начальник? Ну і що, якщо вичитає? Він же вас не буде душити у себе в кабінеті. Слова ще нікого не вбивали. Повторюю, ви не в дитячому садку, щоб бояться прочуханів. Найстрашніше, що вам можуть зробити — звільнити (найчастіше, скоротити, виплативши вихідний пакет відповідно до законодавства).
Допускаючи помилку на роботі, ви не робите якогось важкого морального злочину (Якщо ви звичайно, не лікар, правда, навіть лікарі помиляються), хоча ваше начальство прагне переконати вас у зворотному, намагаючись присоромити вас і звернутися до вашої совісті. «Ах клієнт не отримав товар, ах яка катастрофа, все через тебе!»
Нічого страшного. Просто якісь люди, які володіють активами компанії, отримають трошки менше прибутку і все. Втрачені гроші не віднімуть з зарплат ваших колег або начальника (як правило). Тому ви нікого з них не підставляєте, коли допускаєте помилку.
Вплив людських емоцій на ефективне прийняття рішень і стратегій можна відстежити в покері. Це гра, яку я дуже люблю за її багатогранність. Перемога в ній залежить не тільки від удачі, але й від уміння грати.
Спокій, контроль емоцій, спокійне ставлення до програшу — запорука успіху в покері. Якщо гравець буде сильно емоційно залучений в гру, якщо його метою стане бажання провчити інших гравців, кому-то что-то довести, бути найпершим і якщо він буде смертельно боятися поразки — з великою ймовірністю він його і потерпить.